Проаналізувавши дані двох текстів дослідники з Кембриджського університету встановили, що сонячне затемнення, згадане в Біблії, відбулося після обіду 30 жовтня 1207 року до нашої ери.
Дослідження, опубліковане в науковому журналі «Астрономія та геофізика», пояснює, як вчені повернулися до дослідження оригінального єврейського тексту Священної книги християн та євреїв, щоб пролити світло на загадку, яка століттями не давала спокою науковцям.
Ці події стосуються епізоду, коли Ісус Навин веде ізраїльтян до Ханаану. «Стань, сонце, в Ґів’оні, а ти, місяцю, у вайялонській долині! І сонце затрималося, а місяць спинився, аж поки народ не відімстився своїм ворогам» – йдеться у тексті Святого Письма (Іс. Нав. 10:12-13).
Значення події було частково спотворено при передачі тексту англійською мовою. Однак нещодавні переклади професора сера Коліна Хамфріса (Colin Humphreys) вказують на посилання на затемнення.
«Повернувшись до оригінального тексту на івриті, ми вирішили, що альтернативним сенсом може бути те, що сонце і місяць просто припинили робити те, що вони зазвичай роблять: вони перестали світити. У цьому контексті єврейські слова можуть містити посилання на сонячне затемнення» – пояснив Хамфріс.
Читаючи єрогліфи, висічені на гранітній стелі Мернептаха історики змогли датувати присутність ізраїльтян у Ханаані між 1500 та 1050 рр. до нашої ери. Стела Мернептаха — це гранітна плита з давньоєгипетським текстом, датування якого походить від царювання фараона Мернепта — сина Рамсеса Великого.
Прорив у порівнянні двох текстів було зроблено шляхом віддзеркалення не тільки загальних сонячних затемнень з використанням астрономічних моделей, але і щорічних затемнень, в яких сонце не повністю покриває Місяць, але створює своєрідне кільце вогню. З розрахунків, в яких враховувалися коливання орбіти та обертання Землі, Хамфріс та його команда встановили, що єдине щорічне затемнення, яке могло статися, коли ізраїльтяни перебували в Ханаані, сталося в 1207 року до нашої ери.
Таким чином, експерти вперше змогли датувати правління стародавніх єгипетських фараонів. У минулому правління цих правителів можна було лише розмістити на відрізку у декілька століть. Нові обчислення можуть встановити період володарювання Рамсеса Великого протягом 1276-1210 рр. В той час, як його син Мернепт, за тією ж хронологією, почав правити в 1210 році.
За матеріалами: risu.org.ua
Фото: Luana Peres
